У статті розкрито актуальність проблеми визначення та розвитку основних духовних якостей вчителя, підкреслено їх велике значення у процесі виховання підростаючого покоління. Розглядається зміст духовних якостей вчителя як одного з зовнішніх факторів розвитку духовно-катарсичної активності підлітків в умовах загальноосвітнього навчального закладу. Стаття має за мету звернути увагу педагогічної спільноти до можливих шляхів «самоочищення» та «очищення» ціннісного світогляду молодого покоління – нової генерації Світової спільноти.
В статье раскрыта актуальность проблемы определения и развития основных духовных качеств учителя, подчеркнуто их большое значение в процессе воспитания подрастающего поколения. Рассматривается содержание духовных качеств учителя как одного из внешних факторов развития духовно-катарсической активности подростков в условиях общеобразовательного учебного заведения. Цель статьи - обратить внимание педагогического сообщества на возможные пути «самоочищения» и «очищения» ценностного мировоззрения молодого поколения – новой генерации Мирового сообщества.
The problem of determination and actuality of development of teachers basic spiritual qualities is exposed in the article, their large value is underline in the process of pupiles education. Maintenance of spiritual qualities of teacher is examined as one of external factors of adolscents spirituality-catharsis activity development in the conditions of general educational establishment. The purpose of the article is to pay attention for pedagogical association the possible ways of «self-cleaning» and «cleaning» of the valued world view of the young generation – future generation of the World association.
Ключевые слова: духовные качества учителя, подросток, духовно-катарсическая активность.
Keywords: spiritual qualities of teacher, adolescent, spirituality-catharsis activity.
В сучасних умовах розвитку суспільства духовні якості вчителя мало вивчені, не приділяється належної уваги формуванню цих якостей у вищих навчальних закладах педагогічного профілю. Серйозність проблеми наростаючої бездуховності в наукових та освітянських колах не береться всіма до уваги, часто «заплющуються очі» на якість психологічного відбору молодих вчителів. Немотивовані або хибно мотивовані вчителі разом із неправильно сформованими духовними якостями та цінностями стають загрозливим фактором деструктивних процесів не лише в освіті, а й, як наслідок, у суспільстві загалом.
Донедавна у навчальних закладах пострадянського простору особистість вчителя була взірцем та прикладом для наслідування, користувалась особливою шаною та повагою усією спільнотою. Кожна друга учениця мріяла здобути професію вчителя та бути достойним прикладом наступним поколінням. Професія вчителя несла цінності справедливості, правдивості, добра, порядності та духовної «чистоти».
Розширюється когорта вчених, які без сумніву стверджують про необхідність переходу суспільства з Епохи Інформатизації в Епоху Духовності. Вчитель, як один з учасників навчально-виховного процесу (поряд з психологами, батьками учнів), залишається важливим фактором впливу на духовні трансформації свідомості у підлітка [15, c. 4-5].
Аналіз останніх досліджень Проблемою духовного розвитку особистості, її вихованням займається велика кількість вчених (І. Д. Бех, В. А. Роменець, В. О. Киричук, З. С. Карпенко, О. В. Киричук, Т. М. Титаренко, Е. О. Помиткін, О. М. Олексюк та багато інших) [5-11]. Проблемами підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, як основних носіїв духовних цінностей і ключових професійних компетентностей в умовах вищої (післядипломної) освіти «опікуються» педагоги, психологи – Л. В. Губернський, В. П. Андрущенко, В. В. Олійник, Л. І. Даниленко, В. А. Семиченко, Ю. Приходько, О. І. Бондарчук та ін [1; 3]. Останніми роками стали популярними комп’ютерні тестуючі системи, які дають змогу проводити моніторинг стану сформованості психологічних якостей особистісного зростання педагогів та керівників навчальних закладів («Персонал», автор В. О. Киричук) [17].
Недосліджені аспекти проблеми
Духовним якостям вчителя в деякій мірі приділяли увагу педагоги, психологи, філософи в усі часи. Однак конкретизація духовних якостей та їх розгляд, як фактора впливу на розвиток духовно-катарсичної активності підлітків в умовах загальноосвітнього навчального закладу залишається малодослідженим.
Мета статті Узагальнити сучасні дослідження з даної теми та конкретизувати зміст духовних якостей вчителя, як фактора впливу на духовно-катарсичну активність підлітків.
Виклад основного матеріалу
Попередні результати авторського дисертаційного дослідження стали підґрунтям детальнішого розгляду та аналізу духовних якостей вчителя. Згідно отриманих в дисертаційному дослідженні результатів констатувального експерименту та висновків про істотний вплив особистості вчителя на розвиток духовно-катарсичної активності підлітка в умовах загальноосвітнього навчального закладу стала нагальна необхідність подальшого дослідження проблеми [6; 7; 8].
Вчитель має бути здатним підготувати людину до самостійного життя, виховати її духовність, яка стане основою діяльності, способу життя, стилю й характеру практичної поведінки. Ґрунтовні знання, навички практичної діяльності, професіоналізм й ряд інших важливих речей, без яких життєдіяльність людини є явищем неможливим, також входить у компетенцію і завдання освіти, однак жодна з них не охоплює її (освіти) сутності й не може претендувати на самодостатність. Сутність людського буття та відповідно процес підготовки до нього засобами освіти охоплюється поняттям «духовність», формування якої в конкретному індивідові робить його людиною. Отже сутність освіти – духовна. І хоча освіта аж ніяк не зводиться до духовного феномена, духовність є саме тим стрижнем, навколо якого концентруються всі інші характеристики, необхідні людині для повно форматного життя в суспільстві у якості особистості. Для досягнення такої високої мети, як виховання духовності, вчитель сам має сформувати у себе основні духовні якості. Дійсним учителем може бути лише людина глибокої і невичерпної сердечності, душевної теплоти й любові до своїх вихованців [3, 410-449].
Аналіз сучасної психолого-педагогічної та енциклопедичної літератури дали змогу виділити основні духовні якості вчителя: правдивість, милосердя, аскетизм, чистота, терпіння, розумність, ахінса. Розглянемо якості детальніше.
Правдивість – здатність особистості не поступатися від істини та не викривляти її, використовувати критичне та логічне мислення, практично перевіряти знання, якщо це можливо. Істина – це слово вчителя, яке робить життя дитини зрозумілим та щасливим впродовж усього життя.
Правдивість – духовна якість, що характеризує людину, яка зробила для себе правилом говорити істину, не приховувати від інших людей і самого себе дійсний стан справ. Вимога правдивості є загальнолюдською. Вона випливає з потреби людей мати правильне уявлення про суспільство, в якому вони живуть, про вчинки оточуючих, які вони мають оцінювати, про життєві обставини, в які вони потрапляють. Проте реально правдивість в суспільстві часто порушується, допускається лише в певних межах і доповнюється у тій чи іншій мірі узаконеною неправдою і тоді говорять: «свята брехня» в ім’я вищого інтересу; «брехня в ім’я спасіння» нібито заради самих обманутих, які «не зрозуміють» або зроблять для себе неправильні висновки з тієї правди, яку взнають. І все ж справжня свідомість може будуватися лише на основі знання людьми правди, яка б вона не була, на глибокому розумінні соціально-історичних суперечностей і життєвих конфліктів, реальній оцінці труднощів та критики недоліків. Обман є недопустимим засобом в керівництві масами. Практика окозамилювання, спроби прикрашати дійсність народом завжди не сприймалися і засуджувалися [14, с. 374].
Підлітки дуже чуйні до правдивості слів вчителя. Знання вчителя, яке часто не співпадає з реальним життям, сприймається учнями за не правду та швидко втрачає авторитетність. З часом навчально-пізнавальна активність учнів падає, втрачається інтерес до предмету або навчання взагалі. Однак часто вчитель потрапляє в неоднозначні ситуації, де істинність знання важко перевірити. Наприклад, в таких предметах як «історія» (зміст підручників час від часу різний, в залежності від правлячої політичної сили та пануючої ідеології), «українська та зарубіжна література» (існують протиріччя моральних цінностей в літературі та цінностей сучасного суспільства, існування яких важко пояснити вихованцям) істина часто виглядає неправдоподібною.
Милосердя - прагнення допомогти усім страждаючим, вміння жити для інших, заради їх духовного зростання.
Милосердя – духовна якість, діяльна любов, яка виражається в готовності допомогти тим, що потрапили в біду (людям і всьому живому). В понятті милосердя поєднуються духовно-емоційний (переживання чужої біди як своєї) і конкретно-практичний (прагнення до реальної допомоги). Без першого аспекту милосердя перетворюється в філантропію, без другого – обмежується сентиментальністю. Основний метод виховання здатності до милосердя – особистий приклад батьків, дорослих, їхня повсякденна діяльність [2, с. 207].
Криза підліткового віку часто переживається вихованцями з ускладненнями в психічному та духовному розвитку. Саме в цей час несвоєчасний прояв милосердя з боку вчителя може привести до руйнівних наслідків для особистості підлітка: прояв агресивності та тривожності, асоціальності та замкнутості, неадекватної самооцінки або неправильно сформованої «Я-концепції» тощо.
Аскетизм – духовна якість, здатність загартовувати свою силу волі (здатність в життєвих ситуаціях відмовлятися від певних зручностей та комфорту, дотримання «постів», загартовування тіла холодною водою та фізичними вправами).
Під аскетизмом також розуміють прагнення людини до доброчинного життя та боротьби з вадами та поганими звичками, здатність відмовитися від певних чуттєвих задоволень (споглядання, слухання, контроль сексуального потягу, смакового відчуття тощо) [16, с. 29-30].
Учні підліткового віку з часом рідше вважають себе дітьми, хоча і розуміють свою незрілість до дорослого відповідального життя. Аскетизм вчителя надихає підлітків на самовиховання власної сили волі, поступово відмовитися від батьківської гіперопіки та налаштуватися на реалії часто складного дорослого життя.
Контроль чуттів є важливою передумовою духовного розвитку та розвитку розумових здібностей. Вчитель, який легко може управляти своїми чуттями стає врівноваженим в будь-якому місці при будь-яких обставинах, що дозволяє зберігати психологічну «тверезість» та «ясність» в любий час. Неконтрольовані, наприклад, смакові чуття можуть призвести до регулярного переїдання та надмірної ваги тіла (ожиріння). Неконтрольовані зорові та слухові чуття можуть захопити вчителя у полон серіалів бездуховного чи низько інформативного змісту, різнобарвних музичних композицій чи відеоігор. Підліток має вчитися контролювати власні чуття в першу чергу у батьків та вчителя. Це збереже його життя від витрат часу на пусті розваги або ненормоване накопичення матеріальних цінностей.
Чистота - здатність тримати в чистоті тіло, слово, розум та настрій.
Значення слова «чистота» має різне трактування. Однак, найчастіше його розуміють в значеннях: бути охайною людиною, акуратною, чесною, відвертою, благородною, щирою, з високими моральними якостями та чистими почуттями [12, с. 825]
Сучасний вчитель має бути охайним, підтримувати в чистоті своє тіло та слово (не дозволяти собі використовувати нецензурні слова, володіти рідною та декількома іноземними мовами, не дозволяти собі висловлювати неконструктивні думки).
Особливої уваги потребує чистота розуму та настрою. Донедавна в кожній українській школі урок починався з молитви, при цьому учень просив у вищих духовних сил чистоти розуму для кращого засвоєння та запам’ятовування нових знань. Сьогодні вчитель часто просить учнів бути уважними до нового знання, прагне використати різноманітні інноваційні методи для покращення засвоєння та сприйняття важливої інформації, прагне зацікавити учнів у власному предметі, навіть «бореться» за їх увагу. В сучасній школі за останні роки змінився настрій засвоєння знань - виникає ситуація, де не учень просить вчителя, а вчитель просить учня.
Терпіння - духовна якість, здатність переносити погодні та сезонні зміни, певні фізичні, естетичні, моральні незручності.
Терпіння – здатність не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. [12, с. 514].
Вчитель цілком повно має володіти ситуацією в класі та школі, вчасно виявляти причину неадекватної поведінки підлітків та терпіти її, коли цього потребує ситуація. Раптові прояви вчителем гніву, злості або дратівливості можуть за лічені секунди зашкодити власному авторитету та змінити позитивне ставлення підлітків до себе на протилежне. Сила вчителя має внутрішню духовну природу – вміння терпіти.
Крім того, вчитель не може при учнях дозволяти собі нарікання на погодні умови, недостатню матеріально-технічну базу в школі чи малу зарплатню. Інформація подібна до цієї може зробити особистість вчителя в очах своїх вихованців незрілою, слабкою та незначущою. Підлітки поступово дозволяють і собі проявляти нетерплячість та імпульсивність під час навчального процесу: часто просять на уроці вийти в туалет, не терплять складних на їх думку завдань, на образи однолітків реагують імпульсивно, не обдумуючи, не зважаючи на місце, час та обставини.
Розумність – здатність володіти власним розумом (контролювати власні думки та оберігати їх від негативних зовнішніх впливів) та інтелектом (вміти відрізняти добре від злого, досконало володіти знаннями про матеріальну та духовну природу оточуючого світу, давати відповіді собі та вихованцям на найважливіші питання людського буття «В чому сенс життя?», «Яка причина існування явищ народження та смерті?» «Що таке душа?» тощо.
Дещо близьке значення до розумності має моральність. Моральність – здатність людини творити добро не за зовнішнім примусом, а завдяки внутрішній свідомості та добровільності, характеризує моральну свободу особистості в загальнолюдському уявленні про добро та зло, етичні цінності та мотиви поведінки [2, с. 216].
Вчитель має навчити підлітка контролювати думки, оскільки вони є джерелом подальших вчинків, звичок, поведінки та формування характеру людини протягом життя. Часто неконтрольовані думки можуть зруйнувати життєтворчі потенційні можливості підлітка нанівець, зробити його життя хаотичним, непідконтрольним його волі, призвести до несвідомого самогубства (алкоголь, тютюн, безконтрольне сексуальне життя тощо). Вчасно розтлумачені вчителем цілі життя дають можливість підлітку сформувати істинну картину майбутнього життя, приступити до його проектування та будівництва. Вчитель зобов’язаний бути вірним порадником та наставником, другом та підтримкою для підлітка.
Ахінса – духовна якість, здатність відмовитися від насилля, не завдавати живим істотам (людям, тваринам, рослинам) страждань.
Ахінса – здатність утримувати свої бажання від нанесення шкоди усьому живому без яких-небудь обмежень або вибору; відображає ідею споріднення всіх живих істот, не відокремленості людини від природи [16, с. 34].
Вчитель має бути для підлітка прикладом бережливого ставлення до усіх живих істот та природи загалом: годувати тварин та охороняти їх життя від винищення, саджати різноманітні рослини та вчити доглядати за ними, вчити дітей бачити неповторну красу у кожній людині, тварині та рослині. В сучасному суспільстві ця духовна якість майже втратила свою силу, її не лише забули, а й всіляко пригноблюють можливість її повернення в людську свідомість. Формування даної якості може призвести до економічних потрясінь, однак її зникнення призведе до повного самознищення людської цивілізації, навіть людини, як виду. Молодому поколінню з різних джерел інформації повідомляють, що світом керує людина та все у світі підкорене її інтересам та силі (зброя, гроші, людський все проникаючий та всемогутній розум тощо). Виховання крайнього егоїзму призводить до виправдання будь-якого насилля над живими істотами. Тварин вбивають заради розваг, їжі та матеріального збагачення. Рослини винищуються швидкими темпами на усій планеті. І на кінець, ставлення людини до людини ґрунтується все частіше на егоїстичних інтересах і ніяк не на загальнолюдських духовних цінностях (виникають війни, конфлікти, теракти, расові та національні дискримінації). Формується думка: «Право на вільне життя на планеті Земля залишає за собою тільки людина, а іноді тільки одна нація чи спільнота».
Слід згадати, що в навчальних закладах окрім фізичного насилля може виникати психологічне насилля – це ситуації, коли вчитель підвищує тон голосу на вихованця, управляє його поведінкою психологічними прийомами маніпуляції свідомості тощо. Підлітки швидко схоплюють приклади такої поведінки, вчаться їй та наслідують в повсякденному житті.
Висновки Загалом можна зробити висновок про належний детальний розгляд основних духовних якостей вчителя. Однак їх уточнення та розширення може бути продовжене. Важливим в даній роботі залишається питання визначення інтенсивності впливу тих чи інших духовних якостей вчителя на розвиток духовно-катарсичної активності підлітка. Незаперечним фактом можна вважати те, що розглянуті вище якості відіграють першочергову роль у формуванні високодуховної особистості вчителя та його вихованців.
Перспективи подальших досліджень Подальші дослідження будуть спрямовані на пошук і розробку шляхів формування духовних якостей вчителя в розрізі стимулювання духовно-катарсичної активності підлітків.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бондрчук О. І. Особливості реалізації гуманістично-ціннісного підходу у післядипломній педагогічній освіті. // Післядипломна освіта в Україні. – 2009. - №1.
2. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с.
3. Губернський Л., Андрущенко В. Філософія як теорія та методологія розвитку освіти. – К. : «МП Леся», 2008. – 516 с.
4. Життєві домагання. Монографія. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 456 с. С. 69
5. Карпенко З. C. Аксіологічна психологія особистості. – Івано-Франківськ.: Лілея-НВ, 2009. 512 с.
6. Киричук В. В. Психологічна підготовка класних керівників до розвитку духовно-катарсичної активності підлітків // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць / Ун-т менедж. освіти АПН України, Асоц. безперерв. освіти дорослих ; редкол. : О. Л. Ануфрієва та ін. – К. , 2005 – Вип. 13 / голов. ред. В. В. Олійник. – К. : Геопринт, 2009. – Ч. 2. – 344 с. С. 164-168.
7. Киричук В. В. Духовно-катарсична активність особистості в контексті суб’єктно-вчинкової парадигми // Вісник післядипломної освіти: Зб. наук. праць. – Вип. 6 / Ред. кол. : В. В. Олійник (гол. ред.) та ін. – К. : Геопринт, 2007.- 272 с. – С. 11-15.
8. Киричук В. В. Змістова характеристика компонентів духовно-катарсичної активності особистості як детермінант самопроектування її фахового зростання. // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць/ Ун-т менедж. освіти АПН України, Асоц. безперерв. освіти дорослих; редкол.: О. Л. Ануфрієва та ін. – К. , 2005 – Вип. 11/ голов. ред. В. В. Олійник. – К. : Геопринт, 2009. – Ч.2. – 352 с. С.153-160.
9. Киричук В. В. Стимулювання духовно-катарсичної активності обдарованих підлітків. // Практична психологія та соціальна робота. №12 – 2008 С. 15-24
10. Киричук О. В., Киричук В. О., Киричук В. В. Народження та зростання духовної особистості: теорія, діагностика, тренінг: науково-методичний посібник. / Інститут обдарованої дитини АПН України. – К. : Либідь, 2008. – 90 с.
11. Маралов В. Г. Основы самопознания и саморазвития: Учеб. пособие для студ. сред. пед.. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 256 с. С. 32.
12. Новий тлумачний словник української мови. Т 4. - К. : АКОНІТ, 1998. – 920 с.
13. Олексюк О. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва: Навч. посіб. / О. Олексюк, М. Ткач – К.: Знання України, 2004. – 264 с.
14. Педагогічний словник / За редакцією дійсного члена АПН України Ярмаченка М. Д. – К. : Педагогічна думка, 2001. – 516 с.
15. Помиткін Е. О. Психологія духовного розвитку особистості: Монографія. – К.: Наш час, 2005. – 280 с. – Бібліогр.: с. 252-278.
16. Философский энциклопедический словарь. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 576 с.
17. http://www.unv.com.ua – 03.04.2010 Смотрін В. О., Киричук. В. О., Киричук В. В. Комп’ютерний тестуючий комплекс «Персонал-ψ».
18. Bhaktivedanta Swami, A. C. The Bhagavad-gita As It Is, first edition. New York: Macmillan, 1968.
18. Bhaktivedanta Swami, A. C. The Bhagavad-gita As It Is, first edition. New York: Macmillan, 1968.
Прикладні розробки автора:
«УНІВЕРСАЛ» - комп’ютерна програма моніторингу духовного розвитку особистості віком 6-16 років, проектування особистісного розвитку в освітньому просторі. Програма призначена для усіх учасників навчально-виховного процесу в школах, гімназіях, ліцеях, ПТНЗ тощо.
«ПЕРСОНАЛ» - комп’ютерна програма призначена для моніторингу духовного розвитку особистості віком 15 і більше років, профорієнтація, визначення психологічної готовності до управлінської та педагогічної діяльності тощо. Програма призначена для працюючих будь-якої організації, психологів, керівників відділів кадрів тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар